Тамбурин був відомий на півдні Франції близько XVIII століття. Зазвичай один і той же виконавець грав на флейті (схожою на флажолет) і акомпанував собі на тамбурині.
Шарль-Марі Відор стверджував, що тамбурин «відрізняється від звичайного барабана сильно витягнутої зовнішністю і відсутністю різкого звуку». Жозеф Баггерс додає, що тамбурин не тільки довше і вже звичайного барабана, але, на противагу йому, має струни, натягнуті поверх шкіри, що і надає інструменту властиву йому «кілька гугнявий глухота». Навпаки, французький військовий диригент XVIII століття М.-А. Суай обережніше. Він просто об'єднує ці положення і стверджує, що тамбурин володіє «дуже довгим кузовом і часто буває без струн - sans timbre».
Характеристики:
